Національна премія
України імені Тараса Шевченка часто згадується просто як Шевченківська премія —
державна нагорода України, найвища в Україні творча відзнака за вагомий внесок
у розвиток культури й мистецтва. Заснована 1961 року.
Національна премія встановлена для нагородження за
найвидатніші твори літератури й мистецтва, публіцистики й журналістики, які є
вершинним духовним надбанням Українського народу, утверджують високі
гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам'ять народу, його національну
свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення й демократизацію
українського суспільства.
20 травня 1961 року постановою Ради Міністрів УРСР № 646
було засновано Республіканську премію імені Т. Г. Шевченка. Нею нагороджували
видатних митців за високоідейні й високохудожні твори й роботи в галузі
літератури, образотворчого мистецтва, музики, театрального мистецтва й
кінематографії.
Першими Диплом і Почесний знак лавреата 9 березня 1962 року
отримали Павло Тичина, Олесь Гончар у галузі літератури й Платон Майборода в
галузі музики.
23 квітня 1969 року Постановою № 285 ЦК КПУ і Ради Міністрів
УРСР створено Комітет по Державних преміях Української РСР імені Т. Г. Шевченка
в галузі літератури, мистецтва й архітектури при Раді Міністрів УРСР і встановлено
5 щорічних премій.
З 1976 кількість Премій збільшили до 8.
У період з 1969 по 1988 рік було присуджено 22 Премії в
галузі архітектури. З 1988 року премії по архітектурі почали присуджуватись
окремо створеним Комітетом.
З 1982 року одна Премія з 9 присуджувалася за кращий твір
літератури й мистецтва для дітей і юнацтва.
В бібліотеці закладу знаходяться твори письменників, які в різні роки отримали Шевченківську премію
Коментарі